Про наш ліцей

Технічний ліцей: з давнини по сьогодення


Початок ХХ ст. Пустир перед народною аудіторією – майбутнє місце заснування ліцею

    На початку ХХ сторіччя в Кам’янському, було 12 учбових закладів, серед яких дві гімназії, заводське училище, дві земські школи, чотири школи різних благодійних товариств і ще кілька шкіл. Центром Кам’янського була гімназична вулиця (нині це проспект Пеліна). Саме на ній були побудовані дві гімназії – чоловіча та жіноча. 1907 рік – рік заснування навчального закладу, який дав знання багатьом поколінням учнів.
      Велика заслуга у відкритті чоловічої гімназії в Кам’янському належала директору Дніпровського металургійного заводу Ясюковичу Гнату Гнатовичу. Для її утримання було створене товариство “Просвіта”.
    Першим директором гімназії був відомий український педагог і громадський діяч Д.Сигаревич (1868-1914), запрошений правлінням товариства “Просвіта”, членами якого були представники адміністрації та службовці Дніпровського металургійного заводу.
   Працюючи директором гімназії Д.Сигаревич проявив неабиякий адміністративний та педагогічний талант: було заново поставлено викладання предметів, організовано гімназійний оркестр, хор, гурток сокольської гімнастики. Чоловіча гімназія була класичною. В ній викладали переважно мови – грецьку, французьку, німецьку.
    Чоловіча гімназія знаходилась у приміщенні школи № 1 (перший корпус теперішнього технічного ліцею). Вхід прикрашала табличка зі словами, вибитими золотими літерами: “Державна чоловіча гімназія”. Ця табличка зберігається у музеї історії навчального закладу донині. Значно пізніше відкрили і жіночу гімназію, яка дістала назву “Державна жіноча гімназія”. Її директором стала А.О.Мороз.
    В чоловічій та жіночій гімназіях мали змогу вчитись діти представників духовенства та купців. Дітям робочих місця не надавали. По-перше, вимагалася протекція “впливових осіб”, які могли підтвердити політичну благонадійність батьків. По-друге матеріальний достаток робітників був низьким, а за навчання треба було вносити платню. Також вимагалася наявність спеціального одягу для учнів.


Освячення фундаменту чоловічої гімназії – 1905р.

І корпус технічного ліцею (чоловіча гімназія) – 1907р.

Жіноча гімназія А.О.Мороз, початок ХХ ст. (ІІ корпус технічного ліцею)

А такий вигляд
має наш ліцей сьогодні

    Цікавою є архітектура нашої школи. Приміщення колишньої гімназії було спроектовано таким чином, щоб всі її вікна виходили на схід. Паркетна підлога у коридорах і класах, кольоровий кахель на сходах та майданчиках між поверхами, вітражі на вікнах, висока стеля та вікна, різьблені двері з благородних порід дерева (одні з них залишилися на виході до подвір’я), килимові доріжки у коридорах, бронзові люстри у актовій залі (нині це спортивна зала), раціонально розташовані кабінети – все це дозволяло вважати гімназію центром здобуття знань та естетичного виховання в Кам’янському.
    Потім прийшли роки Великої Вітчизняної війни. 22 серпня 1941 року Дніпродзержинськ був окупований фашистами. В приміщенні школи розташувалися німецька комендатура й штаб. Класні кімнати були перегороджені, а шкільні меблі, наочність та прилади – потрощені або знищені.
     У приміщенні жіночої гімназії розташувалась біржа праці.
   Більшість учнів та випускників чоловічої гімназії пішла на фронт. Деякі з них загинули у боях. Так, з випуску 1938 року живими залишилося живими залишилось лише 10 чоловік. Серед них випускники 1941 року Скорич О., Волинський М., Андронов В., Ананьєв В. Випускники нашої школи нагороджені орденами і медалями за сміливість у боях і героїчну працю на заводах Уралу й Сибіру. Героєм Радянського Союзу став Позняков О.О., колишній випускник нашої школи.

Викладачі СШ №1, через 2 місяці після визволення Дніпро- дзержинська, січень 1944р.

   Завзято працювали вихованці гімназії у підпільних комітетах комсомолу та комуністичної партії Радянського Союзу.
    25 жовтня 1943 року Дніпродзержинськ було звільнено від фашистських окупантів. І вже з листопада у відремонтованій школі розпочалися заняття.
    У період з 1943 по 1954 рік школа була жіночою. У важкі, непрості, голодні часи директором школи працювала Петкевич Софія Іванівна, кавалер Ордену Леніна та ордену Трудового Червоного Прапору. У 1945 році до школи повернувся Войтипський Лазар Давидович, викладач історії, випускник школи.
    З подякою згадують учні школи уроки Лібіної Берти Львівни (викладача російської мови), присвячені В.Маяковському, виступи якого вона відвідувала ще студенткою; пам’ятають вчителя біології Котову О.Ф., вчителів Степаненко В.Г., Шевченко М.Т., Несін Г.М., Запорожан В.В., Вовк М.І., Бутиліна Л.Г та багато інших.
    У школі існували прекрасні традиції, які дозволили їй протягом тривалого часу вважатися найкращою в місті. Незважаючи на важкі часи, гімназисти не тільки здобували знання. В школи працювали технічні гуртки та творчі студії. Широко відомими були хоровий гурток гімназії, духовий оркестр, яким керував викладач музики Шаповаленко І.С. З часом на базі школи запрацювала театральна студія, відвідувачі якої представляли свої постанови на суд батьків та громадськості міста. Традиційними стали вечори поезії та музики, на яких виконували не тільки поезії та музичні твори відомих авторів. Митці-початківці зі складу гімназистів мали змогу розкрити свої таланти на сцені власної школи.


Духовий оркестр Кам’янської
чоловічої гімназії, початок ХХ ст.

Група артистів, учні VI класу після постановки п'єси "Дванадцятий рік". В центрі режисер В.Васильєв, учень VIII класу, 1917р.

Група артистів
(учнів 8-х кл.)

    Але країна підіймалася з руїн. Ставала кращою і наша школа, яка подарувала світові неперевершених вчених, металургів, лікарів, вчителів, митців, партійних та господарських робітників.
    Учнем “Державної чоловічої гімназії” на державному утриманні був Леонід Ілліч Брежнєв, Герой Радянського Союзу, Герой Соціалістичної партії, Генеральний Секретар ЦК КПРС. Також випускником школи був і радянський письменник Стоянов Л.Д., автор книг “На даху світу”, “Вони виборювали щастя” та ін..
    У школі працювали цікаві гуртки та секції. Члени шкільного КІДу листувалися з однолітками з Франції, Німеччини, Греції, Куби, Фінляндії, Польщі та інших країн.
    1950-1960 роки стали періодом розвитку освіти в місті. Плідно працювали в той час викладачі середньої школи № 1 (так на той час називалась “Державна жіноча гімназія”). Директор школи Катерина Чернишова за великі досягнення в роботі отримала Орден Леніна, а вчитель Пилип Андриєвський отримав звання “Заслужений учитель УРСР”. Розвиток освіти і науки, втілення основних напрямків реформування школи представлені у матеріалах передових викладачів середньої школи № 1 С.І.Петкевич, М.Ф.Карайбіди, Л.І.Поліщук, Л.А.Подзерко.
    З середини 80-х років ХХ сторіччя середня загальноосвітня школа №1 носить ім’я свого земляка та випускника, політичного та державного діяча Леоніда Ілліча Брежнєва.
    Рішенням Дніпродзержинської міської ради народних депутатів № 309 від 15 листопада 1989 року на базі СШ № 1 та індустріального інституту ім. Арсенічева був створений технічний ліцей.
    1 вересня 1990 року перші ліцеїсти розпочали навчання у технічному ліцеї.

    2 листопада 2018 року на 29 сесії Кам’янської міської ради VII скликання було прийнято рішення про присвоєння комунальному закладу «Технічний ліцей» Кам’янської міської ради імені Анатолія Лигуна.

Історична галерея


Мороз Анна Оттовна – засновник і перший директор жіночої гімназії, 1912р.

Петкевич Софія Іванівна – директор СШ №1, Кавалер ордену Леніна та Трудового Червоного Прапору

Брежнев Леонід Ілліч – випускник Кам’янської чоловічої гімназії
1920р.

Позняков Олександр Олександрович, випускник 1937р. – Герой Радянського Союзу

Викладачі чоловічої гімназії

Гімназисти та їх вчителі, 1908р.

Урок анатомії в чоловічій гімназій, 1909р.

Викладачі та учні чоловічої гімназії, 1913р.

Перший випуск жіночої гімназії, 1912р. (в центрі Мороз А.О.)

Перші вчителі жіночої гімназії 1907-1917рр.

Учениці ІV класу жіночої гімназії та їх вчителі, 1913р.

Учениці жіночої гімназії,
початок ХХ ст.

Нагору