Науковий ліцей: спадок минулого і перспективи майбутнього
Ми із задоволенням і хвилюванням запрошуємо Вас у подорож довжиною майже 120-ти років. Саме таку відстань пройшла наша alma mater – Комунальний заклад "Науковий ліцей імені Анатолія Лигуна" Кам'янської міської ради. В історії Наукового ліцею, наче в краплині води, відобразилися радісні та трагічні події, які пережила наша Батьківщина. Працюючи над архівними документами, ми відкрили для себе дивовижні сторінки людських доль. Нам дійсно є ким пишатися, кому бути вдячними й у кого вчитися.
Початок ХХ ст. Пустир перед народною аудіторією – майбутнє місце заснування ліцею
На початку ХХ сторіччя в Кам'янському було дванадцять навчальних закладів, серед яких дві гімназії, заводське училище, дві земські школи, чотири школи різних благодійних товариств і ще кілька освітніх установ. Центром старого Кам'янського була Гімназична вулиця. Саме тут були побудовані дві гімназії – чоловіча та жіноча.
1907 – вважається роком заснування нашого навчального закладу, який дав знання багатьом поколінням учнів.
Велика заслуга у відкритті чоловічої гімназії в Кам'янському належала Ясюковичу Ігнатію Ігнатовичу (1847-1914 рр.) – першому директору-розпоряднику Дніпровського металургійного заводу.
Першим директором гімназії був відомий український педагог і громадський діяч Сигаревич Дмитро Дмитрович (1868-1914 рр.), запрошений правлінням товариства "Просвіта", членами якого були представники адміністрації та службовці Дніпровського металургійного заводу.
Працюючи директором гімназії, Д.Д.Сигаревич виявив блискучий адміністративний і педагогічний талант – школа була поставлена зразково і видавалися навіть друковані звіти про організацію шкільної справи в цій інституції. Заслугою першого директора стали організація при гімназії оркестру, хору, гуртка сокольської гімнастики. Чоловіча гімназія була класичною, тому увага приділялася вивченню мов – грецької, французької, німецької. За свідченням сучасників, Сигаревич з великою любов'ю ставився до своїх вихованців, невтомно стежачи не тільки за їхнім вихованням, а й за здоров'ям; здійснюючи спільно з лікарем часті обстеження. Багато праці ним вкладено і в створення гуртка місцевих педагогів.
Чоловіча гімназія була розташована в приміщенні І корпусу теперішнього Наукового ліцею. Вхід прикрашала табличка зі словами, вибитими золотими літерами: "Державна чоловіча гімназія". Ця табличка донині зберігається в музейній кімнаті історії навчального закладу.
Освячення фундаменту чоловічої гімназії – 1905р.
І корпус технічного ліцею (чоловіча гімназія) – 1907р.
Жіноча гімназія А.О.Мороз, початок ХХ ст. (ІІ корпус технічного ліцею)
А такий вигляд має наш ліцей сьогодні
Цікавим є первинне архітектурно-художнє оформлення нашого закладу. Приміщення колишньої чоловічої гімназії спроєктовано так, щоб усі її вікна виходили на схід. На історичних світлинах можна побачити паркетну підлогу в коридорах і класах, кольоровий кахель на сходах та майданчиках між поверхами, вітражне скло, високу стелю та вікна, різьблені двері з благородних порід деревини, килимові доріжки в коридорах, бронзові люстри в актовій залі (нині це спортивна зала), раціонально розташовані кабінети. Усе це дозволяло вважати гімназію центром здобуття знань та естетичного виховання в Кам'янському.
Викладачі чоловічої гімназії
Гімназисти та їх вчителі, 1908р.
Урок анатомії в чоловічій гімназій, 1909р.
Духовий оркестр Кам'янської чоловічої гімназії, початок ХХ ст.
Викладачі та учні чоловічої гімназії, 1913р.
Група артистів, учні VI класу після постановки п'єси "Дванадцятий рік". В центрі режисер В.Васильєв, учень VIII класу, 1917р.
Під час виставки малюнків учнів гімназії, 1919р.
Група артистів (учнів 8-х кл.)
Мороз Анна Оттовна – засновник і перший директор жіночої гімназії, 1912р.
Певні джерела свідчать, що раніше, у 1906 році, було відкрито приватне початкове училище (ІІ корпус Наукового ліцею), у якому навчали елементарної грамоти. 1908 року за клопотаннями відомої місцевої меценатки Анни Оттівни Мороз це училище було перетворено на жіночу гімназію з підготовчим і чотирма основними класами. 1913 року гімназія набула повних прав і складалася із семи основних класів та восьмого додаткового, після закінчення якого дівчата здобували право учителювати. Гімназія користувалася незаперечним авторитетом.
Історія Кам'янського доби Української революції сповнена драматичними поворотами. Влада багаторазово змінювалася: від Української Народної Республіки до Радянської Росії, від німецько-австрійської окупації до засилля армії Денікіна. Завершилися ці буремні роки встановленням влади "совєтів". Саме революційні перетворення стали вирішальним чинником у зміні адміністративно-територіального устрою, унаслідок чого відповідно до постанови Тимчасового уряду від 3 червня 1917 р. село Кам'янське набуло статусу міста.
До подій Жовтневого перевороту подружжя Анни і Спиридона Морозів (Спиридон Тимофійович викладав малювання в гімназії, працював редактором Кам'янської щоденної газети "Відгуки життя") були активними суспільними діячами. Життя цих інтелігентних людей обірвала кривава машина совєтського терору. За сфабрикованим звинуваченням у вбивстві начальника міського відділу освіти Михайла Ковалевича їх розстріляли у 1920 році.
Перший випуск жіночої гімназії, 1912р. (в центрі Мороз А.О.)
Перші вчителі жіночої гімназії 1907-1917рр.
Учениці ІV класу жіночої гімназії та їх вчителі, 1913р.
Учениці жіночої гімназії, початок ХХ ст.
Часи змінювалися, освіта реорганізовувалася. Гімназії, які надавали класичну гуманітарну освіту, у дусі часу були перетворені на трудові школи із запровадженням спільного навчання для хлопців і дівчат.
1930-ті почалися черговою освітньою реформою. На місці колишніх гімназій діяли школи №1 і №2 (знов з поділом на чоловічу та жіночу) й швидко стали популярними навчальними закладами. Трагічні події охопили землі України: Голодомор, форсована індустріалізація, що вимагала жертв від населення, перейменування міста на честь одного з організаторів "червоного терору" Фелікса Дзержинського – усе це залишило глибокий слід у душах місцевих школярів, наче передбачаючи події Другої світової війни.
22 серпня 1941 року Дніпродзержинськ був окупований німецькими військами. У приміщенні школи розташувалися німецька комендатура й штаб. Класні кімнати були перегороджені, а шкільні меблі, наочність та прилади – втрачені. У жіночій школі облаштували біржу праці, що займалася оформленням документів для остарбайтерів – людей, яких вивозили працювати до Німеччини та країн-союзників.
Викладачі СШ №1, через 2 місяці після визволення Дніпро- дзержинська, січень 1944р.
25 жовтня 1943 року Дніпродзержинськ нарешті позбувся навали нацистських загарбників. І вже за кілька тижнів у відремонтованій школі залунали дитячі голоси. У спогадах учнів ми натрапляємо на теплі відгуки про вчителів О.Ф.Котову, В.Г.Степаненко, М.Т.Шевченко, Г.М.Несін, В.В.Запорожан, М.І.Вовк, Л.Г.Бутиліну. У тому ж році було оголошено, що рівноправ'я статей досягнуто, а роздільне навчання "зміцнить дисципліну" і "усуне нездорові взаємини між учнями". За 11 років стало зрозуміло, що для окремих чоловічих і жіночих шкіл бракувало будівель, учителів і фінансів. Після 1954 року хлопці та дівчата почали знов навчатися в одному приміщенні.
Так з'явилася школа №1. Вона славилася своїми освітніми традиціями, завдяки чому тривалий час вважалася найкращою в місті. Крім здобуття знань, учні мали змогу розвивати творчі здібності в хорі, духовому оркестрі, театральній студії та інших гуртках. У закладі регулярно проводили вечори поезії та музики.
У 60-ті роки середня школа №1 переживала період бурхливого розвитку. Упровадження інноваційних методів викладання точних наук та залучення досвідчених педагогів – С.І.Петкевич, М.Ф.Карайбіди, Л.І.Поліщук, Л.А.Подзерко – сприяли підвищенню якості освіти.
У період розквіту культу особи генерального секретаря СРСР Леоніда Ілліча Брежнєва, у 80-х роках, школа №1 була перейменована на його честь. З відкритих джерел нам відомо, що сам Брежнєв у 1915 році розпочав навчання у чоловічій гімназії с.Кам'янського, де здобув класичну середню освіту імперського зразка. Закінчував Леонід Ілліч у 1921 році вже трудову школу, яка постала на місці гімназії після освітньої реформи.
Під час поступового й неминучого падіння СРСР починається й новітня історія унікального закладу освіти нашого міста. Рішенням Дніпродзержинської міської ради народних депутатів №309 від 15 листопада 1989 року на базі СШ №1 та Дніпродзержинського індустріального інституту ім. Арсенічева був створений технічний ліцей. 1 вересня 1990 року перші ліцеїсти почали навчання в ліцеї з поглибленим вивченням математики, фізики й комп'ютерних наук. За рік, у 1991 році, ліцей відкрив свої двері новому поколінню учнів уже незалежної України.
Цікаво, що в перші роки було відкрито лише кілька класів для апробації роботи нового закладу. Отже, ліцей існував на базі школи №1, яка на початку 90-х років ще працювала за стандартами загальноосвітньої школи та поступово була повністю перетворена на ліцей. Випускники згадують, як змінювали підписи зошитів: "СШ №1", потім "школа-ліцей", а далі – "ліцей №1". Розбудова особливого за своєю суттю технічного ліцею відбувалася з великим ентузіазмом та об'єднала навколо себе професіоналів, небайдужих до пошуку умов, необхідних для плекання покоління науковців
Мішук Вадим Михайлович – перший директор технічного ліцею
З 1990 по 1995 роки керівником середньої школи №1 та паралельно ліцеєм був педагог-новатор Мішук Вадим Михайлович. Його неординарний підхід до освіти виявився у сміливому експерименті: створенні ліцею, тісно інтегрованого з Дніпродзержинським технічним університетом. Цей проєкт передбачав використання матеріально-технічної бази вишу для підготовки майбутніх студентів ще зі шкільної лави. Ліцей став справжньою кузнею талантів, де учні не лише здобували знання, а й брали участь у наукових дослідженнях. Особливістю ліцею були регулярні сесії, на яких учні демонстрували свої знання з точних наук та іноземних мов. Найкращі з них здобували стипендію з ліцейного фонду та можливість вступу до вишу-партнера без іспитів. Вадим Михайлович започаткував унікальну традицію – щомісячні Дні здоров'я. Незважаючи на погоду, ліцеїсти регулярно вирушали до лісу на лівобережжі нашого міста. Ця ініціатива не лише зміцнювала здоров'я молоді, а й виховувала в них любов до природи. І сьогодні ми з вдячністю продовжуємо цю традицію, шануючи пам'ять нашого першого директора та його бачення гармонійного розвитку особистості.
Серед усіх видатних викладачів ліцею періоду становлення вирізнявся Лигун Анатолій Олександрович (1947-2008 рр.). Завдяки особистим зусиллям Анатолія Олександровича, видатного українського математика, доктора ф.-м. н., та його однодумців ліцей став центром обдарованої молоді не тільки міста, а й регіону.
Очевидці згадують, що Анатолій Олександрович міг навіть ночувати в аудиторіях, готуючи математичні посібники для учнів. Найбільшого визнання своїх наукових досягнень Анатолій Олександрович здобув у 1994 році, отримавши державну премію, звання заслуженого діяча науки і техніки України та ставши Соросівським професором. З 1998 по 2008 роки він працював професором кафедри прикладної математики та математичного моделювання у технічному університеті, поєднуючи наукову та освітянську діяльності. Паралельно довгий час він плідно працював у технічному ліцеї.
З 1995 року в ліцеї запрацювало Наукове товариство – перше у місті, яке об'єднало учнів-дослідників та викладачів-науковців.
Наказний Микола Олексійович
З того ж року заклад очолив Наказний Микола Олексійович (1953-2022 рр.) – доктор п.н., професор кафедри освітнього менеджменту, державної політики та економіки Дніпровської академії неперервної освіти, академік Української академії акмеології, Відмінник освіти України, спеціаліст вищої категорії, учитель-методист.
Так розпочався новий етап розвитку ліцею під патронатом Наказного М.О., що характеризується високими показниками навчальних досягнень учнів, упровадженням інноваційних методик, високою активною участю ліцеїстів у науково-дослідницькій роботі, сприянням розвитку ідеї "вища школа в ліцеї", видавничою діяльністю й залученням педагогів та учнів до міжнародних проєктів. Яскраво розвивався творчий напрям: завдяки Миколі Олексійовичу запроваджено святкування основних ліцейних подій на головній сцені міста – у Академічному музично-драматичному театрі імені Лесі Українки. Гумористичні команди "Діти Наказного" тріумфували в міських шкільних змаганнях і збирали повні зали фанатів. Команди інтелектуального клубу показували блискавичні результати, їздили на регіональні, Всеукраїнські, Міжнародні турніри, були запрошені на ТБ. Ці практики роботи стали фундаментальними для укріплення ліцейного духу. Микола Олексійович був не просто директором, а візіонером, який мріяв перетворити ліцей на осередок науки й творчості. Завдяки управлінському таланту директора, заснованому на людиноцентризмі, та команді Наказного ліцей став відомий далеко за межами міста.
У 2016 році відбулися зміни в перейменуванні закладу, що пов'язано з процесом декомунізації (місту повернуто історичну назву Кам'янське).
А завдяки ініціативі Кармазіної Валентини Василівни й за рішенням від 2 листопада 2018 р. на 29 сесії Кам'янської міської ради VII скликання комунальному закладу "Технічний ліцей" Кам'янської міської ради було присвоєно ім'я Анатолія Лигуна. Анатолію Олександровичу віддана шана: ця зміна підкреслює високу оцінку ролі професора в становленні ліцею.
Наказний Микола Олексійович та Жучек Яна Петрівна
Довгий шлях тридцятилітньої кропіткої роботи поколінь ліцеїстів, їхніх родин та, безперечно, педагогів був відзначений набуттям статусу "Науковий". Ліцей зміг підтвердити відповідність критеріям закладів такого типу. Нині учні ліцею засвоюють як держстандарт, так і стандарт спеціалізованої освіти наукового спрямування.
Рішенням Кам'янської міської ради від 23.12.2023 р. №768-27/VІІІ комунальний заклад "Технічний ліцей імені Анатолія Лигуна" змінив свою назву на "Науковий". Мрія Миколи Наказного здійснилася буквально напередодні його відходу в засвіти.
З 2023 року керівництво Комунального закладу "Науковий ліцей імені Анатолія Лигуна" перейняла Жучек Яна Петрівна, яка є носієм цінностей ліцею та з командою педагогів продовжує справу попередників, дотримуючись найкращих освітніх традицій. Ця подія ознаменувала початок нового етапу в історії навчального закладу, відкривши нові перспективи для його розвитку.
Треба додати, що глобальні зміни ліцею останніх років відбуваються на тлі збройної агресії Російської Федерації проти України.
3 2014 року, тікаючи від окупації, до ліцею приєдналися десятки учнів з Луганщини та Донеччини.
3 2022 року ліцей продовжив роботу в умовах повномасштабного вторгнення Російської Федерації на території України, ставши прихистком для ще більшої кількості вимушено переміщених осіб.
Випускники ліцею, батьки ліцеїстів, члени родин педагогічного колективу стали на захист України. Схиляємо голови перед нашими випускниками, які віддали життя за свободу України:
Олексій Кудрявцев (25.11.1996 – 02.01.2016) – випускник 2014 року
Герман Соловйов (29.03.1994 – 22.12.2019) – випускник 2012 року
Олександр Серостанов (26.02.1987 – 18.07.2022) – випускник 2004 року
Тарас Фандій (31.03.1988 – 26.07.2022) – випускник 2005 року
Олександр Багдєєв (13.10.1990 – 15.11.2022) – випускник 2008 року
Олександр Андрєєв ( 11.06.1986 – 12.07.2023) – випустився з 9 класу у 2001 році
Владислав Вінник (19.03.1996 – 22.11.2023) – випускник 2013 року
Життя триває. І нині Науковий ліцей проходить особливий довгоочікуваний період реконструкції. Кам'янське змогло вибороти грант у межах Програми з відновлення України, яка реалізується на підставі Фінансової угоди України та Європейського інвестиційного банку.
Міжнародна комісія звернула увагу на проєкт реконструкції саме Наукового ліцею завдяки економічному ефекту, який він має надати після втілення. Зокрема заміна комунікацій, утеплення будівель суттєво скоротять витрати енергоресурсів для цієї установи, що є для сьогодення серйозним фактором.
Тож спільними зусиллями втілюється в життя мрія багатьох поколінь ліцеїстів про належні умови навчання в нашому освітньому закладі.